Розмір шрифта: 

Як відомо, основним завданням навчання іноземних мов є належний рівень сформованості комунікативної компетентності у студентів, важливим компонентом якої є засвоєння іншомовної лексики. Відтак постає потреба у пошуку ефективних форм, методів та засобів навчання, які б сприяли формуванню і розвитку необхідних навичок, умінь та знань для досягнення належного рівня володіння іншомовним лексичним матеріалом. Однією з ефективних категорій досягнення сформованості у студентів достатнього іншомовного лексичного запасу є застосування стратегій засвоєння лексичного матеріалу.

Визначенням стратегії засвоєння студентами навчального, зокрема лексичного матеріалу займались такі дослідники як В. Борщовецька [1], О. Іванова [3], Дж. О’Майлі [5], Ю. Семенчук [1], А. Чамот [5] та ін.

Вслід за визначенням Загальноєвропейських рекомендації з мовної освіти трактуємо стратегії, як мовленнєві засоби, котрі застосовуються мовцем з метою мобілізації власного інформаційного банку, балансу власних ресурсів та  активізації навичок і вмінь, необхідних для задоволення комунікативних потреб певного контексту, а також для успішного виконання певного завдання з мінімальними затратами часу [2, с.57].

Серед стратегій оволодіння іншомовним матеріалом, у тому числі й лексичним аспектом іноземної мови (метакогнітивні, когнітивні, соціальні, афективні тощо) В. Борщовецька, Ю. Семенчук раціональними для засвоєння лексичних одиниць виділяють: стимулюючі (заохочують студентів до позитивного сприйняття невідомої лексики, сприяють розвитку їх пам’яті та мислення); соціальні (сприяють психологічному комфорту під час комунікації та позитивному налаштуванню студентів щодо засвоєння нових лексичних одиниць); мнемонічні (забезпечують студентів асоціативними прийомами (групування, порівняння з раніше вивченою лексикою тощо) засвоєння та тривалого утримання в особистому інформативному банку лексичних одиниць); когнітивні (сприяють швидкому вивченню студентами лексики через контекстуальне визначення та тематичне групування невідомого матеріалу); метакогнітивні (забезпечують розвиток вмінь планування та контролю результатів навчання, а також самоусвідомлення студентом цілей навчання та його власних досягнень); компенсаторні (сприяють розвитку компенсаторних вмінь заміщення невідомих лексичних одиниць і заповнення прогалин у наявному вокабулярі студента з метою реалізації успішного діалогу/дискусії та утворенню додаткового лексичного запасу під час здійснення студентами комунікації) [1].

Зарубіжні дослідники (Ю. Гу, Р. Джонсон) акцентують увагу на поєднанні кількох стратегій опанування лексичним матеріалом, зокрема таких які об’єднують стратегії спрямовані на розвиток фізичних здібностей (зорових, слухових тощо) та когнітивних здібностей (запам’ятовування, контекстуальне заміщення/вставляння слів у реченнях тощо) [4].

О. Іванова досліджуючи стратегії оволодіння іншомовною лексикою як важливий компонент процесу формування лексичної компетентності зазначила, що найпримітивніші стратегії засвоєння лексичного матеріалу можуть водночас бути найпопулярнішими серед тих, хто вивчає мови [3].

Вслід за  Дж. О’Майлі та А. Чамот [5], дослідниця О. Іванова запропонувала поділ таких стратегій на три основні групи :

• перша група – метакогнітивні стратегії, які допомагають студентам  планувати, коригувати та адекватно оцінювати власну працю;
• друга група – когнітивні стратегії, які сприяють активному використанню набутих лексичних знань та сформованих лексичних навичок і вмінь відповідно до поставленого завдання;
• третя група – соціальні й афективні, які забезпечують взаємодію комунікантів під час спілкування та підвищують вміння керування власним емоційним відношенням до проб та помилок [3;5].

Опираючись на вищезазначені класифікації дослідників вважаємо, що певні стратегії варто застосовувати відповідно до рівня сформованості у студентів комунікативної компетентності, зокрема її лексичного компоненту.

Погоджуючись із думками дослідників, вважаємо, що у контексті успішного засвоєння студентами лексичних одиниць на заняттях з іноземної мови доцільними, будуть наступні стратегій навчання: когнітивні та метакогнітивні, компенсаторні, мнемонічні, стимулюючі, а також соціальні. Оскільки кожна стратегія відповідає за розвиток і формування окремих компонентів єдиного навчального процесу, пропонуємо таке групування стратегій, яке відображає їх взаємозв’язок під час засвоєння лексичного матеріалу на заняттях з іноземної мови:

Група 1. Метакогнітивні стратегії сприяють самоусвідомленню студентів, їх вмінню планувати та регулювати власне навчання, сприймати помилки як досвід;

Група 2. Стимулюючі – мотивують до вивчення невідомої лексики і сприяють позитивному відношенню до навчання в цілому. Соціальні – забезпечують психологічний комфорт і взаємодію між учасниками комунікації;

Група 3.  Когнітивні допомагають швидкому вивченню лексичних одиниць через контекстуальне розпізнавання та тематичне групування. Мнемонічні – забезпечують довготривале утримання лексики в пам’яті через її асоціативне вивчення. Компенсаторні – сприяють формуванню додаткового словника для заміщення семантично подібних лексичних одиниць, що забезпечує успішну комунікацію.

Відтак, вважаємо що кожна стратегія із запропонованого вище розподілу є важливим та невід’ємним кроком системи засвоєння іншомовної лексики, адже без психологічного комфорту, взаємозв’язку між учасниками спілкування, вмінь використання асоціативно засвоєних лексичних одиниць та компенсаторних вмінь їх заміщення, контекстуального розпізнавання чи самоусвідомленості студента успіх оволодіння іншомовним лексичним матеріалом унеможливлюється.