Розмір шрифта: 

Розвиток міжнародних зв’язків та їх якісні зміни, інтернаціоналізація всіх сфер життя стали причиною зростання ролі іноземної мови в житті людини. В умовах глобальної інтеграції, зростаючої мобільності населення всього світу, відкритості сучасного суспільства, розширення сфери зайнятості, встановлення зв’язків вітчизняних підприємств із зарубіжними різко зростає потреба в спеціалістах, які володіють іноземними мовами, а також вимоги до їхньої підготовки. Знання іноземної мови стало життєвою необхідністю, яка ставить перед освітою завдання, що відповідають вимогам сучасного суспільства.

Основною ціллю педагогічного процесу є формування особистості, яка може самостійно творчо працювати, виховання такого відношення студентів до навчання і професії, активності, самостійності, які б забезпечили здатність і готовність випускника вищого навчального закладу до майбутньої професійної діяльності.

Аналізуючи сучасний стан іншомовної підготовки студентів природничого профілю, можна зробити висновок, що низький рівень інтенсивності іншомовного навчання викликаний недостатньою кількістю часу на активне тренування і практику використання мови. Існує протиріччя між об’ємом інформації і відведеним на його засвоєння часом. Також можна стверджувати, що через високу наповненість груп недостатньо враховуються індивідуальні особливості студентів. В сучасному світі іншомовне спілкування є не тільки об’єктом засвоєння, але й засобом розвитку професійних знань і вмінь. Таким чином, завдання викладача іноземної мови – навчити майбутнього спеціаліста на основі міжпредметних зв’язків використовувати іноземну мову як засіб систематичного поповнення своїх професійних знань, а також як засіб формування професійних вмінь та навичок.

Говорячи про готовність студентів до професійно орієнтованого іншомов­ного спілкування потрібно в першу чергу розглянути базове поняття «готов­ність» Під «готовністю» розуміється особливий психологічний стан, який допомагає людині ефективно виконувати свої обов’язки, правильно викорис­товувати знання, досвід, особисті якості. У педагогічній науці поняття «готовності» визначається як складне особистісне утворення, яке включає в себе мотиваційний, змістово-діяльнісний, інтелектуальний, комунікативно-методичний, результативний і прогностичний компоненти.

В зв’язку з цим формування готовності до професійно орієнтованого іншомовного спілкування необхідно розглядати як процес прояву, утворення і розвитку тих необхідних для студента особистих якостей, мотиваційних установок, навичок, які б забезпечили йому можливість свідомо бути успішним в своїй подальшій професійній діяльності. Мотиваційний компонент готовності виконує стимулюючу функцію. Він включає в себе мотив цілі, необхідність у спілкуванні. Даний компонент передбачає наявність інтересу до професійного спілкування, що характеризується потребами особи в знаннях, в оволодінні ефективними способами організації професійного іншомовного спілкування. Потреби, мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації в своїй сукупності відображають психологічну готовність майбутнього спеціаліста природничого профілю до професійного іншомовного спілкування.